Антон Мусієнко приєднався до БК «Старий Луцьк-Університет» на початку минулого сезону. Протягом чемпіонату двадцятишестирічний баскетболіст в середньому грав понад 25 хвилин за матч, набираючи при цьому 6.4 очок, віддаючи по 3 асисти за гру та збираючи майже по 5 підбирань. Після завершення Суперлігиі Мусієнко відпочивав недовго. Зараз гравець активно готується до нового сезону.
Антоне, чемпіонат для БК «Старий Луцьк-Університет» завершився на стадії плей-офф. З того моменту вже пройшло чимало часу. Розкажи трішки про своє міжсезоння.
- Дійсно, за цей час я встиг відпочити. Передусім, радий, що вдалося побувати у рідному Харкові, побачитися зі своїми рідними та друзями. Повернувся в Луцьк, тут більше можливості підтримувати себе у формі, тренуватися. Зараз період міжсезоння, команди формують склади, період матчів збірних та баскетболу 3х3, втім це не час, щоб розслаблятися.
В Харкові людям зараз не до баскетболу?
- На жаль, так. Є хлопці, які збираються, грають двічі на тиждень, але в цій ситуації часто грати не просто. Це не дуже безпечно. Звісно, наші воїни роблять все можливе і за це їм велика вдячність, однак сконцентруватися на баскетболі дуже важко. Тому я і повернувся до Луцька, бо тут можу постійно тренуватися, готуватися до сезону.
До старту нового сезону у Суперлізі ще достатньо часу, але ти вже давненько розпочав підготовку. Не зарано? Можливо, трішки «форсуєш»?
- Впринципі, я завжди в такому режимі готуюся до нового сезону. До місяця відпочиваю, а потім тренуюся. Раніше було багато змагань з баскетболу 3х3. Думаю, що цьогоріч так інтенсивно вони не проводитимуться. На це є об’єктивні причини. Пріоритет для мене – підготуватися до старту сезону у Суперлізі.
Тобто на турнірах з баскетболу 3х3 грати не плануєш?
- Можливо, зіграю на декількох, але суто для підтримання форми. Основний акцент робитиму на баскетбол 5х5.
До речі, якщо глянути на минулорічний склад нашої команди Суперліги, то можна скласти, як мінімум, два дуже боєздатних колективи з баскетболу 3х3. Чи варто баскетболістам поєднувати ці два види спорту?
- Думаю, що потрібно обирати щось одне, втім є дуже багато «але» в наш час. По-перше — це фінанси, по-друге, ситуація в країні. Як бачите, зараз немає команд в Україні суто з баскетболу 3х3. Моя позиція – потрібно намагатися поєднувати, але все ж у пріоритеті баскетбол класичний.
Давай згадаємо трішки про минулий сезон. Якщо говорити про розподіл місць, все завершилися закономірно?
- Я думаю, що так. БК «Дніпро» заслужено став чемпіоном. Звісно, у півфіналі був шанс у Черкас. Можливо, якби не тривога під кінець гри, все б склалося по іншому, але це ми же не дізнаємося. «Рівне» провело дуже хорошу роботу по комплектації складу, це теж була одна з найсильніших команд. В серії за третє місце «Черкасам» було важко після матчів проти «Дніпра», але з іншого боку в «Мавп» досвідчені гравці. Десь не вистачило їх на «бронзову» серію.
Яким минулий сезон видався для «Старого Луцька-Університету»?
- Я завжди говорив, що нам трішки не вистачило перемог на старті чемпіонату. Якби їх було трішки більше, ще б дві-три перемоги, то можна було б зачепитися за п’яте-шосте місце, тоді було б легше у плей-офф, а так нам було дуже непросто, ми надолужували по ходу чемпіонату.
Оціни важливість приходу в команду Кольченка та Липовцева. Тут, напевно, варто говорити не лише про ігрові моменти, а й про психологію.
- Скажу так, десь до приходу цих гравців для нас метою було хоча б зайти у плей-офф. Після того, як в команді з’явилися Олександр та Дмитро, ми поїхали в Черкаси. Там виграли дві гри і зрозуміли, що можемо набагато більше. Наша гра стала більш змістовною, видозмінилася тактично. Зрештою, ми стали впевненішими у власних силах.
В тебе в Інстаграмі є таке цікаве раритетне фото, на якому ти разом з Олексієм Онуфрієвим. Я так розумію, що це ще з часів «Миколаєва» світлина. Загалом, останніми роками дуже прикра тенденція: з баскетбольної мапи через об’єктивні причини зникають в певному сенсі «базові» клуби такі як южненський «Хімік», той же «Миколаїв». В місті корабелів ти провів значну частину своєї кар’єри. Це в певному сенсі особиста історія для тебе?
- Звісно, я грав протягом трьох років в «Миколаєві». Це був такий час в моїй кар’єрі, коли я ще з гравця збірної U-20, з хлопця переходив у професійний дорослий баскетбол. Пам’ятаю на всі ігри приходило 1,5 тисячі фанів і всі вболівали, гнали вперед. Зараз такого немає, на жаль. Ми розуміємо, що на це є об’єктивні причини. Дуже прикро і за «Миколаїв», і за «Хімік», та й за інші команди з такою долею. Вірю, що в наступних сезонах Суперліга повернеться до цих міст.
Звісно, в цьому контексті варто згадати і про Харків. «Харківські соколи» у минулому сезоні досить непогано виступили у Вищій лізі. Без сумніву, Харків теж заслуговує на те, щоб бути представленим у найвищому дивізіоні.
- Так, як я сам з Харкова, то звісно хочеться бачити команду з цього міста у Суперілі. Однак, як ми вже говорили, зараз дуже складний час для Харкова, тому дякую всім людям, які зараз підтримують баскетбол в місті. Добре, що взагалі є команда і вона гідно виступила у Вищій лізі.
До старту Суперліги ще довгенько, але баскетбольна «тусовка» не така і велика. Всі спілкуються один з одним. Яким, на твою думку, буде цей чемпіонат? Чи буде він конкуретнішим?
- Загадувати дуже важко. Дуже хотілося б, щоб як мінімум чемпіонат був не слабшим, ніж минулий, але як воно буде – подивимося. Час покаже. Багато буде залежати від ситуацїі в країні. У новому сезоні гратиме «Прометей». Цікаво подивитися на цю команду. Як професійний гравець розумію наскільки важко, коли тобі посеред сезону кажуть, що команди не буде. Що робити, куди рухатися, кордон закритий. Якщо раніше можна було поїхати в Європу, то зараз такої можливості немає. Тому важливо, щоб всі команди, які почнуть чемпіонат, його дограли.
