«Старий Луцьк-Університет» стартував у Суперлізі. В першому колі змагань волиняни здобули дві перемоги, хоча могли перемагати ще. Втім в розташуванні команди, незважаючи на всі обставини, ніхто не жаліється – всі налаштовані на боротьбу і хочуть потішити вболівальників позитивним результатом. Головний тренер Володимир Журжій підсумував клубній прес-службі старт команди у Суперлізі.
Володимире Івановичу, минуло перше коло змагань. Позаду вісім поєдинків і вже можна підвести проміжні підсумки на цьому етапі. Як оціните старт команди в Суперлізі?
- Результатом ми не задоволені. Це очевидно. Десь були матчі, які ми могли виграти. Зараз в нас триває будівництво нової команди. Є група нових гравців, молодь та баскетболісти, які отримували мало ігрового часу. Тому зараз формується кістяк «Старого Луцька», який в цьому сезоні гратиме на рівні Суперліги. На такому етапі формування багато команд, не тільки ми. Є невелика група команд, яка зібралася раніше. У них видно малюнок гри. Звісно, на перші ролі виходять особистості гравців, які є у ростері. Мені хочеться, щоб наша команда демонструвала загальнокомандний прогрес. Маю надію, що так воно і буде.
Як щодо гри? Видається, що ситуативно вже проглядається командна взаємодія, рух м’яча, комбінації.
- В нас були хороші матчі. Навіть серед програних. Якщо розкласти цю частину сезону по баблах, то в київському баблі все було на рівні інстинктів. Першу гру ми програли без варіантів, дві наступних виграли, але команди були дуже сирі. Зараз всі підсилюються. В Черкасах з’явився легіонер. Кажуть, що це тільки перша ластівка. Думаю, що легіонери будуть не тільки в цій команді. Майже всі гравці в Україні, які можуть пристойно грати, вже розібрані. Тому, напевно, підсилення можна зараз знайти лише у Вищій лізі або за кордоном.
В домашніх поєдинках, здавалося, можна було брати більше очок.
- Домашній бабл для нас був найпровальніший. Дійсно, ми могли брати очки. Більше того, показали посередній рівень гри. Ці два матчі, напевно, були найгірші для нас в першому колі. Потім була гра в Львові. Як на мене, рівний матч. Сталося так, що вкінці суперник був більш холоднокровний. В тому поєдинку не було Євгена Коровякова. Це для нас серйозна втрата. Та й загалом, в цьому сезоні втрата будь-якого гравця стартової п’ятірки є дуже серйозною. Якщо минулоріч в нас була рівна команда і ми могли компенсовувати втрати взаємозамінністю, то зараз не можемо на це розраховувати.
В Дніпрі команда була близька до успіху і грала на рівні з фаворитами. Задоволені таким поступовим прогресом?
- Так, в Дніпрі ми грали з фаворитами, але я вважаю, що за якістю гри це були хороші матчі. Ми програли, але за малюнком є оптимістичні надії на майбутнє. Почався рух м’яча, командний прогрес у переміщеннях та взаємодіях. Якщо оцінювати перше коло, то вважаю, що ще одну-дві гри можна було вигравати. Втім об’єктивно зараз вимальовується група команд, яка буде лідером – «Будівельник», «Дніпро», «Київ-Баскет». Та ж «БІПа», яка приємно здивувала у першому колі. Ми робимо висновки і рухаємося вперед.
Для тренера, напевно, кожен матч показовий, однак я хотів би зупинитися на грі проти «Будівельника». З однієї сторони – низька кількість втрат, хороший рух м’яча, самовіддача, а з іншої – вщент програний щит, що десь не характерно для нашої команди.
- В цих поєдинках не грав Швагринський. Це була одна з причин, чому в нас був програний щит. Якщо говорити про «Будівельник», то там достатньо габаритних гравців. Однак в нас, напевно, дійсно не було ще такого матчу, коли ми так тотально програли підбирання. Якби не було такої різниці за цим компонентом, то в нас було б більше можливості здобувати позитивний результат. Якщо говорити глобально, то цей бабл, повторюся, дає нам невеличкий оптимізм. Для багатьох хлопців це новий рівень. Хтось переживає, не може себе найти, але в Дніпрі команда більш спокійно грала, виконувала те, про що ми домовляємося і я вважаю, що кожен наш гравець по сезону ще може покращувати свій рівень.
Багато тренерів з командних видів спорту говорять, що дуже важливо, аби спортсмени були не байдужими. Після баблу в Луцьку, коли команда програла обидва поєдинки, було помітно спустошення в колективі. Всі дуже переживали.
- Я взагалі не сприймаю слова байдужість і не буду терпіти цього. Для прикладу, в минулому сезоні в нас був повний зал людей і я не розумію, як в таких обставинах можна бути байдужими. Такого слова в баскетболі не повинно бути. Байдужість ніколи не пробачається. Ні тренером, ні глядачами. Тим більше в цьому сезоні. Світла немає чи підготовка якась не така? Ми не маємо права на щось жалітися! Цей сезон – не про це. Хлопці мають жити одним життям. Навіть ті, хто не потрапляє в склад. Ми всі маємо бути на одній хвилі – тренери, персонал, керівництво.
В коментарях часто читаємо хейт про те, що ця Суперліга – низька за рівнем баскетболу. Як оцінюєте такі меседжі?
- Велика повага тим людям, які залишилися в країні. Це стосується і гравців, і тренерів. Звичайно, минулоріч був дуже високий рівень Суперліги. Кожен має право на свою точку зору. Ті, хто тут залишилися – мають серйозний шанс. Дехто отримав його вперше і, може, востаннє за всю кар’єру. Те, що цей чемпіонат проходить – велике щастя. Завдяки славним ЗСУ ми можемо грати в баскетбол. Якщо я від когось чую якесь ниття чи жалості, то я реагую дуже гостро. Деякі гравці не розуміють те, що аби одягнути майку клубу Суперліги багато спортсменів проходять серйозний шлях і то не у всіх виходить це зробити. Зараз час можливостей для гравців, які залишилися в Україні.
Розмовляв Андрій Мошкун
Фото: Юрій Євтушко
