Керівництво та тренери БК «Старий Луцьк- Університет» протягом тривалого періоду часу говорили про бажання підсилити склад команди хорошим центровим. Зрештою, до лучан приєднався досвідчений Сергій Юрченко – гравець національної збірної з баскетболу 3х3, гравець, який виступав за низку клубів Суперліги. Сергій швидко адаптувався у Луцьку та вже є одним з кращих гравців нашої команди.
Швидко та без проблем домовляємося про інтерв’ю. Під час розмови Юрченко без проблем переходить на українську мову, часто жартує, однаково приязно відповідає на питання про баскетбол та особисте життя. Про розсічення, «заруби», фірмові бургеги та чимало іншого – у цій розмові.
Якби в кінці минулого сезону тобі сказали, що гратимеш у «Старому Луцьку», чи повірив би у це?
- Точно ні. Я б навіть не подумав, що так складеться ситуація і я потраплю в Луцьк. Але так вийшло і я цьому дуже радий. Мені подобається місто, воно дуже зручне. Чимось нагадує Івано-Франківськ, в якому я колись грав.
Тепер давай про все поступово. Згадай про те, коли виник варіант зі «Старим Луцьком». При яких це було обставинах? Чи довго приймав рішення?
- Я був у пошуках команди. Перебував у розташуванні збірної з баскетболу 3х3 і паралельно шукав клуб. Агент також працював над цим питанням. Були різні варіанти. Зокрема, з Харковом був непоганий варіант. Агент подзвонив і сказав, що є варіант переїхати у Луцьк. Я проживав у Миколаєві і думав, чи варто погоджуватися, адже це велика відстань. Тим не менш, ми з дружиною порадилися, поспілкувалися і вирішили прийняти пропозицію з Луцька. Домовилися з керівництвом про контракт і я погодився на цей варіант.
Ця команда завжди вирізнялася бійцівським характером
Наша команда – відносно молода на баскетбольній мапі України. Що знав про «Старий Луцьк» до того, як з’явилася пропозиція тут грати?
- Я знав про цю команду чимало, бачив поєдинки. Ця команда завжди вирізнялася бійцівським характером. І у минулому сезоні були хороші матчі. З хлопцями з «Промбудсфери» в чемпіонаті 3х3 ми перетиналися. Нас дуже часто зводили і в нас були конкретні «заруби». Тому я добре знав більшість гравців «Старого Луцька».
Згадую один з поєдинків Суперліги 3х3 «Промбудсфери» і «Київ Монбат», коли була серйозна «заруба» і навіть було розсічення у тебе. Чи згадували ці матчі на тренуваннях?
- Так, ми згадували чимало матчів. Зокрема, з Едіком Федчуком говорили про гру в Луцьку, коли хлопці могли в нас виграти, але не забили штрафні і ми їх дотиснули. Справді, цікаві були дуже матчі. У Львові було це розсічення, про яке ти згадав. Тоді Діма Швагринський постарався. (посміхається)
Ти йому жартома не обіцяв віддати борг?
- Ні, я згадував цю ситуацію. Поки не віддавав і не збираюся. Це спорт. Я радий, що ми тепер в одній команді і я йому вже не суперник, тому не в зоні ризику. Хоча Діма – такий хлопець, що може і на тренуванні зіграти жорстко. (посміхається)
Кого з команди знав особисто до переходу, звісно, окрім хлопців, які грали у чемпіонаті 3х3?
- Я згадував про гравців «Промбудсфери». Окрім них, знав Влада Унгуряна. Ми грали з ним за «Золотой Век» і гарно спілкувалися.
Перед переїздом радився з ним?
- Так, я знав, що він тут. Після того, як агент мені сказав, що є такий варіант, я подзвонив Владу і запитав його думку. Він мені порадив прийняти пропозицію.
Мені подобається манера гри, яку пропагує наш тренер
До речі, ти однаково успішно граєш у баскетболі 3х3 та класичному 5х5. Це далеко не всім вдається. Де себе почуваєш комфортніше?
- Я б не став виділяти щось. Це зовсім інші види спорту. У класичному баскетболі є свої переваги. У баскетболі 3х3 події відбуваються більш динамічно, швидше. Кожен з цих видів має свої переваги. Мені однаково комфортно і там, і там. Мені подобається манера гри, яку пропагує наш тренер Володимир Журжій. Він за швидкий баскетбол. Тут немає такого, що п’ятий номер просто підбирає м’яч і шукає розігруючого. В нас є більше можливостей для дій.
Владислав Унгурян говорив в інтерв’ю про те, що луцькі команди завжди відзначалися бійцівськими якостями та характером. Що скажеш про нашу команду? Які у тебе враження від «Старого Луцька»?
- Відчувається оця згуртованість команди. Наша команда – дуже непоступлива. Кожен гравець намагається не програвати у єдиноборствах. Всі грають на характері. Інколи – дуже жорстко. Тим не менш, це все в межах правил. За рахунок цього «Старому Луцьку» вдаються хороші матчі і яскраві перемоги.
Декілька сезонів тому в нашій команді грав досвідчений бігмен Олег Салтовець. Він був найбільш віковим гравцем, авторитетом для партнерів. Зараз у схожому статусі перебуваєш ти. Відчуваєш додаткову відповідальність?
- Діма Швагринський дуже зрадів, що я прийшов до «Старого Луцька» і тепер він не найбільш старий у команді. (посміхається) В мене є досвід. Я розумію, що я повинен ділитися своїми знаннями та вміннями з молодшими гравцями. Я є певним прикладом для них і намагаюся передавати цей досвід, впевненість та спокій. Бувають ситуації, коли хлопці заводяться. Це не потрібно робити. Я знаю, що це ні до чого хорошого не призведе. Треба спокійно доводити гру до кінця і перемагати.
В команді є зовсім молоді хлопці, майже вдвічі молодші за тебе. Жартома не вимагав у них називати тебе на Ви і по-батькові?
- Та ні, я нормально відношуся до таких речей. Я ще не настільки старий, тому не треба мене ще називати Сергієм Івановичем. Трішки ранувато. Жартома – буває. Влад Унгурян інколи так робить. Але загалом – ні, ми всі рівні, граємо в одній команді. Мені було б не дуже приємно, якби таке було.
У нас немає зацикленості на індивідуальних показниках
На турнірі пам’яті Олексія Веремійчика тебе визнали кращий центровим. Зараз ти вже провів низку матчів. у складі нашої команди, чи можна сказати, що покращилася ігрова взаємодія з партнерами? Вже встигли зігратися?
- Вже на третій грі у цьому турнірі було легше. Тоді з’явилося якесь порозуміння. Потім у Львові були теж непрості поєдинки. Хоча з другого поєдинку вже почало виходити. Зараз кожен розуміє свою роль у команді. В нас є малюнок у грі. Думаю, що далі буде ще цікавіше і будемо показувати ще якісніший командний баскетбол. У нас немає зацикленості на індивідуальних показниках і немає яскраво вираженої зірки. Мені це дуже подобається. Всі грають і кожен гравець може отримати свій шанс.
В стартових матчах Вищої ліги в тебе дуже хороша статистика. Цікава те, що ти здійснюєш багато перехоплень. Секрет у досвіді?
- Так, це досвід і вміння читати гру. Я дивлюся на гравця, який віддає передачу, бачу куди він дивиться і намагаюся зіграти на випередження. Це все приходить з часом. Мені подобається така манера гри. Вона демотивує суперника, коли їхні паси не доходять до цілі.
Зараз у Вищій лізі багато кваліфікованих виконавців. З ким з бігменів для тебе найцікавіше протистояння?
- Справді багато цікавих високих гравців. З Матюкевичом з Одеси ми досить непогано пободалися. До цього ми колись з ним були разом на перегляді в «Динамо». У мене немає такого, щоб я когось особливо виділяв. Налаштовуюся на кожен матч і в кожній грі я налаштовуюся на всіх суперників. Основна ціль для мене – перемога команди.
Проти кого тобі важче грати один в один: проти класичних фактурних бігменів чи проти рухливих, атлетичних гравців?
- Проти класичних бігменів напевно легше. Вони гнуть одну лінію, отримують м’яч і пруть як танк під кільце. Там можна схитрувати, прочитати гру. Хоча мене теж нелегко протиснути. Здається візуально, що я худий, але я теж маю сто кілограм і граю в пості дуже добре. Це ще з баскетболу 3х3 пішло. За рахунок того, що в мене довгі руки – часто вибиваю м’ячі, коли мене намагаються протиснути. Є багато варіантів у захисті. Проти атлетичних гравців у мене теж є свої секрети гри як в захисті, так і в нападі. Проти них трішки важче захищатися, бо в багатьох з них є поставлений дальній кидок.
Багато вболівальників дивуються з того, в які чудовій фізичній формі ти перебуваєш, отримуєш чимало ігрового часу. В чому секрет? Особливе харчування, генетика, спорт?
- Я стараюся підтримувати себе в хорошій формі. Навіть влітку я можу зробити паузу максимум на тиждень-два, а потім мене просто ломить. Мені хочеться щось робити. Мені подобається швидка гра. Я не дуже втомлююся під час неї. Хочеться рухатися, спантеличувати суперника. Цього літа я зробив невеличку паузу в підготовці в зв’язку з коронавірусом, плюс сім’я, маленька дитина. Тим не менш, був влітку у збірній, пройшли непоганий збір. Тому я на початку сезону себе відчував дуже непогано. Я завжди стараюся стежити за своїм харчуванням, отримувати вітаміни та мінерали.
Які види фізичної активності для тебе притаманні? Зал, пробіжки, кросфіт?
- Я завжди себе добре почував у бігу на великі дистанції. Я ще навіть зараз можу пробігти багато і відчуваю себе прекрасно. В плані кросфіту я не сильно прихильник цього. В тренажерний зал я ходжу, але стараюся великі навантаження не робити. Це більше вправи на баланс. Для прикладу, жим лежачи я майже ніколи не робив.
У Луцьку чимало відритих майданчиків для вуличного баскетболу. Чи встиг побувати на якомусь з них?
- Чесно кажучи, ні сім’я, переїзди. Немає поки часу на це. Є в планах такі речі.
Поки приїхала дружина ти жив з Денисом Тютюнником. Як жилося разом? Не було побутових сварок? Не голодували?
- Дуже сумував за дружиною. Хотілося, щоб вона чим скоріше приїхала. У нас ще маленька дитина, собака. Багато хто не хотів здавати квартиру, але добре, що ми вирішили це питання. З Денисом було дуже комфортно та весело. Я його кормив фірмовими бургерами. Здається, що і мені, і йому було комфортно. В нас була повна гармонія(посміхається).Ми прокачувалися, слухали «Моргенштерн». Намагалися бути в тренді з молоддю.
Чи вистачає часу на повноцінний відпочинок, чи все ж поки режим тренування-сім’я-побут?
- Зараз часу небагато. Інколи хочеться просто прийти, впасти на ліжко і подивитися спокійно телевізор. Зараз у нас маленька дитина, тренування, стараюся максимально графік спланувати, щоб все встигнути. Я вдень не можу спати, намагаюся час з користю провести.
Традиційне питання від нас для новачків команди. Якби у тебе була можливість взяти у Луцьк одного гравця з ким ти грав у одній команді, хто б це був?
- Мені дуже подобається гра Віталія Зотова, як першого номера. Ми грали разом в Миколаєві. Це дуже сильний гравець, зручно віддає передачі, класно грає пікенроли і бачить майданчик дуже добре.
Розмовляв Андрій Мошкун
Фото: Степан Матіях
