Данило Марків – один з найбільш працелюбних та старанних гравців БК «Старий Луцьк-Університет». Зрештою, наполегливість та систематичні тренування молодого баскетболіста дали результат: в минулому сезоні він дебютував в українській Суперлізі, а цього літа увійшов до когорти найкращих гравців з баскетболу 3х3 у своєму віці, отримавши виклик до національної збірної U-21.
У підсумку, Данило вже дебютував за збірну у Лізі націй і був напрочуд корисним та результативним на майданчику. Про новий досвід у баскетболі 3х3 гравця нашої команди це флеш-інтерв‘ю.
Данило, вітаю тебе з успішним і точно заслуженим дебютом за збірну. Пригадай, будь ласка, як ти дізнався про виклик до збірної 3х3? Які емоції тоді відчував?
- Мені зателефонував Володимир Іванович Журжій і запросив на збір. Чесно кажучи, емоції тоді в мене були просто шалені: я дуже зрадів, коли дізнався, що буду в збірній. Тим не менш, я розумів, що поїхати на збори – не означає потрапити в четвірку гравців, які зіграють у Лізі націй, адже є багато хороших виконавців. Тому я старався і працював на максимумі.
Зрештою, протягом короткого періоду часу тобі вдалося зіграти низку поєдинків на серйозному міжнародному рівні. Розкажи про цей досвід.
- На жаль, через певні обставини наша збірна зіграла лише один підготовчий турнір в Хорватії. Там ми потрапили в групу з дуже сильними суперниками. Рівень команд та організації був дуже високим. Ми програли дві гри, але отримали цінний досвід, граючи проти сильних суперників, які виступали на «Челенджерах» та «Мастерсах», де грають найпотужніші команди з баскетболу 3х3.
Як вважаєш, могли виступити краще у Лізі націй?
- Щодо основного турніру, Ліги Націй, то я вважаю, що ми виступили трішки гірше, ніж могли. Ми були впевнені у своїх силах та наших діях, однак більшість ігор програли в кінцівках. Можливо, трішки не вистачило досвіду, зіграності та відпрацювання тих моментів, які є ключовими в цьому виді спорту. Впевнений, що ми, звісно, могли зіграти краще, дійти до фіналів, боротися з Францією та Нідерландами. З голандцями ми показали, що є сильною командою і можемо «кусатися». На жаль, вигризти ці перемоги ми не змогли.
Ти отримав і ще один новий досвід – співпраця з Володимиром Журжієм в контексті баскетболу 3з3. Що скажеш про це?
- Володимир Іванович – чудовий тренер. Мені подобається його філософія, відношення до гри, професійне ставлення до всіх моментів. Я грав під його керівництвом у «Старому Луцьку» в баскетболі 5х5, тому частину інформації, яку він надає, мені легше сприймати. Я розумію те, що він хоче до нас донести. Це хороший досвід нашої співпраці як тренера та гравця.
Чи допомогло в підготовці та іграх те, що в Луцьку сформувалася справжня культура баскетболу 3х3, відбувається багато турнірів, достатньо конкуретний рівень гравців?
- Я вважаю, що Луцьк є одним з центрів баскетболу 3х3 в Україні. Завдячуючи нашим тренерам, гравцям, всім небайдужим представникам влади та бізнесу цей вид спорту популяризується серед молоді та дорослих. Про це варто говорити і в контексті популяризації здорового способу життя, і через призму наявності великої кількості гравців, які грають у 3х3, а це все спаринги, турніри і досвід.
Фактично, залишився лише місяць літа. Як плануєш провести цей час, зважаючи на те, що попереду чекає важкий сезон, а ти толком ще й не відпочивав?
- Попереду сезон і до нього дійсно не так і багато часу. Треба працювати над індивудіальними якостями та фізичними кондиціями, аби підійти до зборів з командою в хорошій формі. Буду робити все можливе, щоб спрогресувати в наступному сезоні і проявити себе з якнайкращої сторони.
Розмовляв Андрій Мошкун
