Протягом трьох років існування БК «Старий Луцьк-Університет» Володимир Журжій – незмінний головний тренер. Під його керівництвом команда вже за підсумками стартового сезону стала переможцем у першій лізі, а наступного року пробилася до вісімки кращих команд Вищої ліги.
Цьогоріч тренерський штаб та гравці «Старого Луцька» ставили перед собою завдання покращити результат минулого сезону, проте не заваді став… COVID-19. Баскетбольний сезон в Україні достроково завершили. Тому підсумкове інтерв’ю з наставником – на часі. На щастя, сучасні онлайн-технології дозволяють провести розмову дистанційно.
Володимире Івановичу, цього року чемпіонат закінчився занадто рано і неочікувано. Чи адаптувалися вже до життя в умовах карантину? Чим займаєтесь протягом цього періоду часу?
- Звичайно, вже адаптувався, не вистачає того баскетбольного драйву, бо в цей час, зазвичай, іде закінчення сезону, багато роботи, незвично якось. А так, проводжу весь свій час вдома з сім’єю, інколи за короткими прогулянками з собакою.
В момент ухвалення рішення щодо дострокового завершення сезону ще вирувало багато емоцій, адже Вища ліга була за крок від серії плей-офф та розподілу призових місць. Зрештою, вже пройшло чимало часу, емоції вляглися. Яка нині Ваша позиція щодо дострокового завершення змагань, це рішення було доцільним?
- Звісно, в той момент це було несподіване і радикальне рішення від ФБУ. Багато хто сприйняв його з критикою, але час показав, що таке рішення було цілком правильне і вчасне.
Серед гравців, напевно, в той момент переважав стан розчарування, адже всі були сконцентровані на серії плей-офф, намагалися підійти до неї в оптимальних кондиціях. Чи оговталися хлопці, передусім, психологічно?
- Розумієте, така неординарна ситуація взагалі відбувається вперше,тому всі були в шоці і, в першу чергу, серед гравців були певні побоювання, не було розуміння що буде далі? Це найгірший час, коли в один момент є розуміння того, що позбавлений роботи, якихось звичних речей, про які в повсякденному житті навіть не замислюєшся, не думаєш, що їх можна втратити. Втім, буквально, через декілька днів після офіційного рішення від ФБУ про завершення чемпіонату, наш президент зібрав всю команду і запевнив, що всі зобов’язання перед гравцями будуть виконані, тому, хочу вірити, що всі хлопці пішли на карантин спокійними із впевненістю в завтрашній день.
Цікаво, як загалом у цей час з комунікацією? Наскільки часто і на які теми спілкуєтеся з колегами-тренерами та гравцями команди?
- Всі хлопці у нас професіонали, тому наскільки є можливість підтримують кондиції в належному стані. З тренерами, президентом і гравцями, звичайно, спілкуємось. Розмови ведемо про ситуацію в баскетболі і загалом в країні, ну і про майбутнє, звісно.
В Україні представники влади говорять про те, щоб дозволити тренуватися професійним спортсменам. Наскільки це буде вірним рішенням, передусім, для зняття психологічної напруги та покращення фізичних кондицій спортсменів?
- Про якісь групові тренування, як в нашому випадку з баскетболом, мова може йти тільки після повного зняття карантину, а стосовно індивідуальної роботи – якщо ці заняття будуть з дотриманням норм без контакту з іншими гравцями, чому б і ні?
Повернемось до розіграшу Вищої ліги. Відверто кажучи, я розумію, що важко робити якісь висновки щодо спортивної складової цьогорічного чемпіонату, зважаючи на те, що його так і не дограли. Та все ж і не згадати про це буде неправильно. Чи задоволені Ви тим, в якому функціональному та ігровому плані команда підходила до серії плей-офф? Чого очікували від вирішальних матчів?
- Дійсно, важко аналізувати цей чемпіонат. Всі ми з нетерпінням чекали ігор плей-офф, намагалися підвести хлопців до вирішальних матчів в оптимальному фізичному і емоційному стані. Проте, чи успішно ми це зробили, напевно, можна булоб оцінювати, якщо би ця серія плей-офф таки відбулася. Єдина наша проблема перед вирішальними іграми – це була втрата через травму нашого капітана Едуарда Федчука. Решта гравців, я вважаю, була готова для найголовнішої частини сезону.
Як оціните виступи команди на груповому етапі? Чого не вистачило, щоб посісти вище місце у групі?
- Дивлячись на турнірну таблицю, на той момент, як закінчився чемпіонат, дійсно є стійке розуміння, що ми могли зайняти більш високе місце на груповому етапі. Насамкінець деяких матчів ми не завжди приймали правильні рішення, тому були досить болісні і необов’язкові поразки, які в підсумку не дали нам посісти вищу сходинку у турнірній таблиці перед серією плей-офф.
Про персональні успіхи кожного з гравців будемо розмовляти з хлопцями, від Вас хочеться отримати оцінку загальнокомандного прогресу за цей сезон.
- В цьому сезоні у нас з’явилась ціла низка нових гравців,які,як я вважаю, непогано влились в наш колектив і однозначно зробили нас сильнішими. Коли ми були в оптимальному складі, нам вдавалося показувати якісний сучасний баскетбол. Ми рухаємося вперед, розвиваємось як команда, поступово ставимо перед собою більш високі цілі і мені,як тренеру-максималісту, цікаво ростиразом з командою. А хлопці вчаться як то кажуть «робити результат», вчаться знаходитися під тиском. Я кажу їм, що будь-якому спортсмену (якщо це, звичайно, амбіційний спортсмен), цікаво грати в клубі, який ставить перед собою найвищі цілі. Ми якраз такий клуб!
Володимире Івановичу, Ви належите до тієї когорти тренерів, які дуже довіряють молоді, чи задоволені Ви тим, як прогресують молоді гравці нашого клубу?
- Так, я дуже зацікавлений в прогресі молодих гравців і якщо молодий гравець своєю роботою, своїм відношенням і своїм прогресом на тренуваннях буде відповідати тим завданням, які стоять перед клубом – він буде отримувати ігровий час, іноді – багато ігрового часу. В цьому сезоні з появою багатьох новачків шалено зросла конкуренція, тому наша молодь зіштовхнулася з новими для себе викликами, коли кожну ігрову хвилину треба, як то кажуть «вигризати», тому ігровий час, порівнюючи з попереднім сезоном, у них природно зменшився. Наші молоді гравці розвиваються і рухаються в правильному напрямку. Я задоволений їхнім відношенням до справи, розумінням своєї ролі в команді. Їх особистий прогрес є невід’ємною частиною загальнокомандного прогресу.
В українському баскетболі з кожним роком з’являється все більше молодих тренерів з цікавими ідеями, проте є й чимало досвідчених спеціалістів. Чиї тренерські ідеї та стиль з колег Вам близькі? Можливо, рівняєтесь на закордонних спеціалістів?
- Звичайно, стежу за багатьма чемпіонатами. Під час сезону передивляюсь багато ігор з різних провідних чемпіонатів і як будь-який тренер, постійнохочу вдосконалюватися. Нема сенсу перераховувати тренерів, яким я симпатизую. В нашій країні багато достойних і цікавих спеціалістів. За кордоном – тим більше.
В «Старому Луцьку» вже є декілька гравців, які роблять кроки на тренерській ниві, це Ілля Бедлінський, Петро Глушко. Хто ще з гравців нашої команди, на Ваш погляд, має задатки до тренувальної роботи?
- Я вважаю, що тренером зможе стати будь-хто з нашої команди. Найголовніше – це бажання займатися цією нелегкою справою, бажання вчитися і розвиватися в цьому напрямку.
У цей період чимало спортсменів грають в онлайн-ігри. Зокрема, баскетболісти грають у симулятор NBA. Чи є користь для професійних спортсменів з такого заняття?
- Професійні спортсмени сумують за емоціями, за ігровим азартом, суперництвом. Їм цього не вистачає так, як і фізичних навантажень, тому в умовах карантину відеоігри – це вигляд такого собі змагального ефекту, спосіб, так би мовити, «спустити пар». У відеогрі ,можливо, і може бути якась користь. Хоча, я особисто дуже далека людина в цій царині. Остання моя відеогра була «Супер Маріо».
Спортсмени почали пристосовуватися до умов карантину, робити вправи у домашніх умовах. Як ще з користю баскетболістам провести час на карантині? Можливо, є хороша література, аудіо та відеоконтент? Впевнений, що це інтерв’ю читатимуть гравці нашої команди. На що Ви б націлили своїх підопічних?
- Зараз в Інтернеті можна безпроблемно знайти чимало цікавого баскетбольного контенту. Є можливість передивитися багато матчів, в тому числі і зі своєю участю, знайти цікаві книги. Від себе хотів би порадити почитати книгу Біла Сіммонса «Книга баскетболу» та Девіда Хелберстама «Гравець на всі часи: Майкл Джордан і світ, який він створив». У звичайному нашому повсякденному житті все менше знаходиться часу для того, щоб просто почитати. Зараз з’явилась така можливість.
Текст – Андрій Мошкун
Фото – Степан Матіях