Нападник Юрій Крамар став гравцем нашої команди. Баскетболіст готується дебютувати за клуб в офіційних іграх.
Протягом кар’єри Юрій грав за БК «Дніпро-ДВУФК» та БК «Золотой Век». До переїзду в Луцьк гравець виступав за БК «Львівська Політехніка».
В цьому сезоні Вищої ліги Крамар в середньому набирав 15.7 очок, робив 5.8 підбирань та віддавав 2.9 результативних передач за гру. Клубна прес-служба поспілкувалася з новачком команди.
Згадай про момент, коли ти дізнався, що є шанс грати за «Старий Луцьк». При яких обставинах це було?
- Дізнався про це трішки пізно від знайомих. Я тоді був у Львові на перегляді і ми грали товариський матч проти Луцька. Я знав, що за мною спостерігають. Зрештою, підійшов Львову, ми все узгодили і лише згодом дізнався, що я підійшов і «Старому Луцьку». У «Львівській Політехніці» в мене все було добре, але там не було такої перспективи, тому я вирішив спробувати свої сили у Луцьку.
Тобто, коли ти приїжджав до нашого міста і грав у «вишці» проти «Старого Луцьк», знав що можна залишитися тут?
- Так, я про це знав. Однак я не був впевнений на сто відсотків, адже у Луцька вже був достатньо добре укомплектований склад.
Той факт, що у нас грає низка гравців, що пограли у Львові, був для тебе ще одним аргументом, щоб приєднатися до «Старого Луцька»?
- Андрія Гуцалюка та Дениса Тютюнника я особисто не знав. Був в курсі, що ці хлопці грали у Львові. Знав лише Андрія Співака. Ми перетиналися з ним раніше, десь стрітбол разом грали, трошки спілкувалися. Він теж грав колись за «Львівську Політехніку».
Часто новим гравцям важко приєднуватися до нового колективу, тим більше по ходу сезону. Як прийняли тебе у команді?
- Я не маю дуже багато досвіду переїздів, але в основному скрізь адекватні хлопці і нормально сприймають, коли приходить хтось новий. Звісно, треба звикнути. Є люди, яким треба більше часу для цього, хтось – звикає зразу. Загалом, прийняли в колектив добре.
У Львові ти був одним з лідерів команди. Наскільки легко тебе відпустили керівництво та головний тренер Ярослав Зубрицький?
- Я з тренером відразу після Нового року зустрівся, розповів ситуацію. Звичайно, він не хотів мене відпускати, адже в нього людей не дуже багато. «Політехніка» змушена грати своїми студентами і не має можливості набрати досвідчених гравців. У Львові мені подобалося, хороший колектив та тренер, але так склалося, що я вирішив переїхати до Луцька.
На якій позицій тобі грати найкомфортніше? Здається зі сторони, що це позиція атакуючого захисника.
- У мене немає великої антропометрії, тим не менш, я ніколи не грав першого номера. Мені комфортніше грати другого чи третього номера. Однак вивести м’яч, показати комбінацію – для мене не проблема.
Фактично, два тижні ти вже у Луцьку. Встиг «обжитися» у нашому місті?
- Мені у Луцьку дуже сподобалося, комфортне місто. Львів мені був трішки метушливим, заплутаним, постійно затори. Коли приїхав до Луцька, то відразу помітив, що тут тихо та спокійно, немає сумбуру в місті.
«Старий Луцьк» для тебе хороша сходинка у кар’єрі. Які цілі ставиш для себе у нашій команді?
- Коли переходиш у сильнішу команду відразу зростає рівень конкуренції, з’являються люди на фоні яких потрібно доводити, що ти сильніший. Це такий процес, який стимулює розвиток гравця. Як в індивідуальному, так і в командному плані. Луцьк – це хороша команда. Постараюся проявити себе якнайкраще. Час все покаже. Наразі, я ще не зіграв жодної гри, тому важко про щось глобально говорити. Треба знаходити своє місце в команді і робити все для її перемоги.
Текст – Андрій Мошкун
