Початок баскетбольного сезону не за горами. Гравці, тренери та вболівальники засумували за великим баскетболом, адже востаннє офіційні матчі баскетболу 5х5 відбулися понад півроку тому.
Команди Вищої ліги поступово готуються до старту чемпіонату. БК «Старий Луцьк-Університет» розпочав підготовку до офіційних матчів тренувальним збором. Незабаром баскетболісти перевірять свої сили у турнірі пам’яті Олексія Веремійчика, а через тиждень – стартують у чемпіонаті.
«Старий Луцьк» перед початком чемпіонату отримав хороше підсилення. До нашої команди приєднався форвард Владислав Унгурян, який, незважаючи на молодий вік, має хороший досвід виступів у баскетбольних першостях різних рівнів. Про очікування від нової команди, друзів, принципові матчі та багато іншого – у цьому флеш-інтерв’ю.
Владиславе, ще раз вітаю тебе у нашому клубі. Згадай про те, як виник варіант перейти в БК «Старий Луцьк-Університету». Як довго приймав рішення?
- Думав я недовго. Десь протягом тижня. Була пропозиція, я поговорив по телефону з головним тренером Володимиром Журжієм. Я приїхав з відпочинку і дуже швидко прийняв рішення, що буду грати за «Старий Луцьк».
Що стало для тебе ключовим аргументом обрати «Старий Луцьк»? Очевидно, що в міжсезоння пропозицій вистачало.
- Було приємно те, що головний тренер хотів бачити мене в команді. Я знав, що «Старий Луцьк» був зацікавлений в мені ще в минулому сезоні, але тоді не вийшло. Повторюся: мені сподобалося те, що керівництво і головний тренер хотіли мене бачити в команді. Це мене мотивувало.
Чи не було побоювань їхати в далекий Луцьк в такий час, коли можна опинитися в ситуації, що чемпіонат можуть призупинити, перервати транспортне сполучення і ти можеш опинитися далеко від рідного міста в справжній пастці?
- Я про це не думав. Зараз дійсно такий час, що може будь-що статися з цим вірусом. Якщо, наприклад, Луцьк попаде в червону зону, буде заблоковано транспорт, заборонені заходи і матчі, в тому числі. Але це життя. Зараз добре, що ми тренуємося. Є календар по якому повинні 10-го жовтня стартувати. Поки нічого не переноситься. Ми цьому дуже раді. Не будемо забігати наперед.
Баскетбольна Україна особлива тим, що гравці добре знають один одного, часто перетинаються на майданчику. Кого з гравців «Старого Луцька» знов особисто до переїзду?
- Був знайомий добре з Максимом Дейною. В принципі, непогано знаю всіх хлопців. Багато раз грали один проти одного. Хоча зауважу, що у мене не було проблем в плані знайомств в команді. Всі були налаштовані позитивно.
З ким подружився за цей час? Можливо, з кимось спілкуєшся частіше, ніж з іншими партнерами по команді?
- Я б не став когось виділяти. Зі всіма спілкуюся добре. На тренуваннях спілкування відбувається без проблем. Так само і за межами майданчика: відтримую зв’язок зі всіма партнерами по команді, всі хороші хлопці.
Кажуть, що наша команда особлива бійцівськими якостями. Принаймні, про це справді часто говорять суперники та їхні тренери. Чим «Старий Луцьк» відрізняється від інших команд за які ти грав?
- Так, є в цих словах істина. Луцьк завжди грав агресивно, бився за результат. У тутешніх команд не було суперзірок, але вони своїм характером, налаштуванням, боротьбою один за одного дуже багато матчів виграли, і в минулому чемпіонаті зокрема. Згадую матчі проти Тернополя, в якого склад сильніший, але саме колективом вдалося виграти у лідера минулорічного чемпіонату.
Для нашої команди завжди були принциповими дербі проти географічних сусідів з Рівного та Тернополя. А які матчі особливі для тебе?
- Будь-який матч буде для мене принциповим. Не важливо, який суперник. Справді, для Луцька дербі з Рівнем завжди принципові матчі. Я знаю про це. Але для мене всі поєдинки будуть дуже важливими. Треба виходити, віддавати всі сили і перемагати, неважливо Рівне це чи якась інша команда.
За баскетбольними мірками у тебе не найвищий ріст. Однак статистика говорить про те, що ти досить непогано почуваєш себе під кільцем, борючись за підбирання. В чому секрет?
- Мені з дитинства тренер постійно говорив, щоб я ішов на підбирання. У мене випрацювалося бажання підібрати м’яч: можна розігнати атаку швидко, самому забити чи віддати результативну передачу. Всім потрібно іти на підбирання і боротися до останнього
Ти досить різноплановий гравець. Про це говорять і партнери по команді, і тренери. В тебе різносторонні вміння на майданчику. В чому ти бачиш свої слабкі сторони? Над чим ще потрібно працювати?
- Дякую, за хороші слова, але я думаю, що потрібно працювати над всім. Я б не сказав, що в мене найкращий кидок чи найкращий дриблінг. Не можна зупинятися на досягнутому. Завжди є куди рости і прогресувати.
Ти у місті зовсім недавно. Чи встиг хоч трішки освоїтися, адаптуватися?
- Я не скажу, що я вже освоївся. Мало де бував, адже у нас збори, тренування. Коли є час – намагаємося відпочивати. Тому знайомство з містом ще попереду.
Президент України Володимир Зеленський свідомо чи несвідомо започаткував флешмоб, зробивши фото із купюрою у 200 гривень на фоні Луцького замку. Ти вже встиг зробити схоже фото?
- Фото ще не зробив такого. (посміхається) У замку за цей час ще не був. Пару років тому як приїжджав, то ходив.
Триває комплектація команд. Якби у тебе була можливість когось з гравців, з ким ти грав, забрати у Луцьк, хто б це був?
- Важко когось виділити. Навіть і не знаю.
Кажуть, що нам потрібен центровий. Думай у цьому напрямку.
- Найкращий з тих, з ким я грав, напевно, Сергій Павлов. Я не беру до уваги Майєрса з «Прометея», бо я мало там грав зовсім. Забрав би Сергія.
Розмовляв: Андрій Мошкун
Фото: Степан Матіях
